Школа, в якій затишно всім

150 літ… Таку немаленьку, поважну річницю відзначила наша гімназія 16 вересня. Вже півтора століття вона щоосені вітає маленьких першокласників, засіває в їх душах ниву знань і випускає у світ дорослих Людей. Тут ми здобуваємо величезний досвід, який допомагає нам будувати своє майбутнє таким, про яке мріє кожен з нас. Щороку ковпаківська школа дарує світові талановитих та розумних людей. Із цих стін виходять ті, хто здатен гідно нести звання випускника Котелевської гімназії № 1 імені С.А. Ковпака.

Наша школа – місце, де минають роки дитинства сотень котелевців. Ми завдячуємо гімназії тим фундаментом знать, який у нас довго, наполегливо і натхненно закладають вчителі.

25 вересня в палаці дозвілля «Скіфія» відбулося урочисте святкування поважного ювілею. На сцені учні довели свою обдарованість: декламували вірші, презентували акторські здібності, танцювали та співали. Того дня у залі зібралися батьки гімназистів, колишні випускники та педагоги.

Не лишилися в тіні забуття ті школярі та вчителі, які у роки війни пішли на фронт заради своєї Батьківщини.

З вітальним словом виступили Т.М. Корост, В.П. Тимошенко, І.М. Гарькавенко, М.В. Кашанський, О.М. Старокожко. Особливим гостем святкування стаі О.О. Зарубінський – депутат Верховної Ради України. Також із теплими словами привітань виступили В.І. Плахотна, М.І. Коновал, Т.М. Штанько, Л.В. Даценко та С.Л. Петренко.

Іменинниця довела, що їй є чим пишатися, а ми – учні гімназії – у той же час показали всім, що наша школа – найкраща.

Кожен з нас завжди носитиме в серці лише теплі спогади про гімназію скільки б років після випуску не минуло – десять чи п’ятдесят. І ми завжди повертатимемось на її поріг, бо саме тут для нас постійно будуть відчинені двері, тут нас завжди чекатимуть. Адже це – наш дім, школа, в якій затишно всім!

Тетяна Мальченко

Моя перша Ковпаківська школо, прийми найщиріші вітання!

В ній є щось від дійства яскравого,

І від партійного з’їзду.

А є щось від Кембріджа славного,

І від лікбезу в під’їзді,

В ній щось від чорного перцю,

А щось від рок-н-ролу.

Вона, як частина серця,

А може і валідолу.

В ній щось від щирого золота,

А щось від сірого вовка.

В ній щось від серпа і молота,

А щось від Нью-Йорку,

Вона вулкан почуттів,

Вона музична фантазія.

В ній скільки буяє життів!

І все це – наша гімназія!

Цими осінніми днями двері нашої рідної альма-матер знову відкриті для нас , як і 150 років тому 16 вересня вони вперше відчинилися для наших прадідів і прабабусь. І сьогодні ми всі, учні, вчителі Котелевської гімназії №1 – іменинники.

150- це мало чи багато

Учбових років відгуло?

І перед кожним ця дилема,

Стара, як навколишній світ.

Багато – мало. Вічна тема.

Який в ній ти залишив слід.

Минають роки й покоління,

Маленький – дорослим стає,

То крила в житті лебедині

Нам рідная школа дає.

За 150 років, що минули з часу заснування найстарішого навчального закладу на Котелевщині, суспільство не раз зазнавало кардинальних змін, а школа працювала, школа навчала, випускала в дорослий світ своїх вихованців, пройшовши шлях від двокласного сільського училища Міністерства народної освіти з двома-трьома десятками учнів до навчального закладу нового типу – гімназію, в якій нині здобувають освіту 680 учнів.

А того далекого 1862 року за рішенням громади котелевців для першої школи у волості купили невеликий будинок разом із фруктовим садом у помістного дворянина, вихідця із козацької старшини Аполона Михайловича Матушевського.

Йшли роки. Історія школи багата визначними подіями, серед яких були і щасливі миті і трагічні.

Сьогодні нам лягли дороги дальні,

Цвітуть зірки і вабить висота,

У школі вальс відлунює прощальний,

Над залою окрилено зліта.

Вони сьогодні зі світлою печаллю

Ступили всі через шкільний поріг.

Хай буде їм бентежний вальс прощальний

Провісником незвіданих доріг.

Так, цей прощальний вальс звучав для перших випускників 10-го класу Котелевської середньої школи саме 21 червня 1941 року. «Наш випускний вечір почався 21 червня 1941 року, а бал закінчився о 5 годині ранку 22 червня. Коли ми поверталися додому після зустрічі світанку, Київ уже бомбили фашисти», - пригадував один із того випуску.

Ти, земле наша, рідная, свята!

Ти, Батьківщино любо, золотая!

Це знову напад! З ворогом двобій!

Ми чуєм, нене? Ми йдемо на бій!

І вони пішли… Перший випуск 10-го класу Котелевської середньої школи №1 стали на захист своєї Вітчизни.

Гребіник Михайло – загинув на фронті.

Щербак Борис – загинув на фронті.

Голуб Іван , учитель російської мови і літератури, інвалід війни.

Кривуша Микола , заступник директора, вчитель фізики – загинув на фронті.

Кисломед Василь, учитель історії – загинув на фронті.

У глибокій пошані ми схиляємо голови перед випускниками та вчителями школи, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни і тими, хто пройшов через горнило війни, викував перемогу.

У народі говорять: «всяка школа славиться не числом, а славою своїх учнів». В числі перших випускників школи знаменитий партизанський генерал С.А.Ковпак, ім’я якого присвоєно нашому навчальному закладу в 1968 році.

У Котелевській першій навчалися люди, які мають наукові ступені, стали митцями, розбудовували нашу державу в післявоєнний період та в роки незалежності, працюючи в промисловості та сільському господарстві, багато випускників стали вчителями, лікарями.

Що нам дає школа? На це питання відповів один із учнів школи, випускник 80-х років: «Школа дала мені все, - писав він. Те, що зрозумів і пережив за цей відрізок часу, заклало основу мого характеру. Характер формується у спілкуванні з людьми. Я бачив, як ви викладаєтеся на роботі. І тоді зрозумів, що означає робота вчителя, який повинен бути вчитель. Багато чому мене навчила школа. І я ніколи її не забуду, тому кажу – до побачення, а не прощавай школо».

Калейдоскоп десятиріч – калейдоскоп поколінь. Годинник школи відлічує час уроками. Змінюються методики і підручники. На зміну рахівниці прийшов комп’ютер, а дзвоник так само кожен ранок скликає нас до школи. І кожен рік для когось він буває першим, а для когось останнім.

То ж 150 – це мало чи багато? В рамках людського життя – довгий строк, який вміщує народження, дитинство, юність, досвідченість, зрілість не однієї людини. Але для історії 150 років – менше, ніж одна мить.

Наше життя тільки починається. Ми дивимося на світ широко відкритими очима. Нам усе цікаво. Нас не лякає майбутнє, бо знання, досвід, набуті в стінах найстарішого навчального закладу Котельви допоможуть нам знайти своє місце в житті, але знову і знову хочеться сказати:

Я люблю тебе рідна школо

І мені тебе не забуть.

Це немов зачароване коло,

По якому вже діти ідуть.

Для когось – ти храм науки,

А для мене – затишний дім.

Вперше взявши Букварика в руки,

Прочитав слово «мама» я в нім.

Тут відкрилися двері пізнання

В загадковий, незвіданий світ,

І прийшло моє перше кохання,

Ніжне й світле, як яблуні цвіт.

І сьогодні, у день цей осінній,

Коли душу бентежать бажання,

Моя перша Ковпаківська школо,

Ти прийми найщиріші вітання!

Кiлькiсть переглядiв: 174

Коментарi